Якщо працівнику встановили неповний робочий день або тиждень, зарплату нараховують пропорційно відпрацьованому часу або за виробітком. Розбираємо, як це зробити на практиці, кому роботодавець зобов'язаний піти назустріч і де бухгалтери помиляються.
Неповний робочий час — звичайний інструмент, який використовують і за бажанням працівника, і за потреби підприємства. Головне для бухгалтера — правильно визначити базу для розрахунку й не обмежити працівника у правах.
Як встановлюють неповний робочий час
Згідно зі ст. 56 Кодексу законів про працю України неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюють за угодою між працівником і роботодавцем. Це можливо як під час прийняття на роботу, так і пізніше.
Закон не обмежує сторони у виборі тривалості неповного часу. Її визначають домовленістю. Режим можна запровадити трьома способами:
- зменшити тривалість щоденної роботи;
- зменшити кількість робочих днів на тиждень;
- одночасно зменшити і години на день, і кількість днів на тиждень.
Коли роботодавець зобов'язаний погодитися
Для частини працівників неповний час — не предмет торгу. На їхнє прохання роботодавець має його встановити. Це, зокрема:
- вагітні жінки;
- жінки, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю;
- інші категорії, визначені законодавством.
У наказі й заяві варто чітко зафіксувати режим: скільки годин на день і які дні тижня працівник працює.
Як це працює: розрахунок зарплати
Оплата провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Роботa на неповному часі не обмежує трудових прав працівника: відпустка, стаж та інші гарантії зберігаються.
Якщо скорочено щоденну тривалість роботи, зарплату рахують від посадового окладу з урахуванням норми робочого часу відповідного місяця:
Зарплата = оклад ÷ місячна норма годин × фактично відпрацьовані години
Приклад. Оклад — 20 000 грн. У місяці за календарем 168 годин. Працівник працює 4 години на день і за місяць відпрацював 84 години. Зарплата: 20 000 ÷ 168 × 84 = 10 000 грн.
Зверніть увагу: норма береться саме з календаря того місяця, за який нараховують оплату. Тому в різних місяцях вартість години різна, а сума за однакову кількість годин може відрізнятися.
Якщо працівник на відрядній системі, оплату рахують за виробітком, тобто за обсяг виконаної роботи за розцінками.
Типові помилки
- Ділять оклад на кількість днів замість годин. За скороченого дня це викривлює результат.
- Беруть чужу норму годин. Для розрахунку потрібна норма конкретного місяця, а не середня.
- Урізають права. Скорочення відпусток, соцгарантій чи стажу через неповний час недопустиме.
- Не оформлюють зміну режиму. Без наказу і зміни умов договору табель і нарахування виглядають неузгодженими.
- Відмовляють пільговій категорії. Вагітним і жінкам з дітьми до 14 років роботодавець зобов'язаний встановити неповний час на їхнє прохання.
Табель і звітність
У табелі відображайте фактично відпрацьовані години, оскільки саме від них залежить нарахування. Дані табеля мають збігатися з наказом про режим і розрахунком зарплати. Для зручності розрахунків і подання звітності можна скористатися програмою для електронної звітності.
Що зробити
- Оформіть заяву працівника та наказ із чітко вказаним режимом: години на день і робочі дні.
- Перевірте, чи працівник належить до категорії, якій неповний час потрібно встановити на прохання.
- Візьміть норму робочого часу саме того місяця, за який нараховуєте зарплату.
- Розрахуйте оплату: оклад ÷ норма годин × фактично відпрацьовані години.
- Узгодьте табель із наказом і розрахунком, а права працівника не обмежуйте.
