Правові аспекти звільнення під час хвороби та державні гарантії соціального страхування
Відповідно до Закону України №1105-XIV, право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають усі застраховані особи, причому це право виникає безпосередньо з моменту настання страхового випадку в період роботи, включаючи випробувальний термін та навіть день звільнення. У бухгалтерській практиці 2026 року часто виникає питання: чи законно розривати трудові відносини, якщо працівник офіційно перебуває «на лікарняному»? Відповідь залежить від підстави звільнення. Трудове законодавство категорично забороняє звільнення за ініціативою роботодавця під час хвороби (окрім випадків тривалої відсутності понад чотири місяці поспіль), проте в умовах воєнного стану ця норма зазнала змін. Наразі роботодавець може звільнити працівника за власною ініціативою навіть під час непрацездатності, але дата звільнення обов'язково має бути перенесена на перший робочий день після закінчення лікарняного. Водночас, якщо йдеться про звільнення за власним бажанням, за угодою сторін або у зв’язку із закінченням терміну контракту, жодних законодавчих перепон не існує — працівник може бути звільнений саме в ту дату, яка вказана в заяві чи договорі, незалежно від стану його здоров’я.
Ключовим моментом є те, що звільнення не анулює право особи на отримання виплат. Стаття 15 Закону про соцстрахування гарантує, що допомога виплачується за весь період до відновлення працездатності, незалежно від того, чи продовжуються трудові відносини. Наприклад, якщо страховий випадок настав 25 лютого, а працівник звільнився 2 березня, роботодавець зобов'язаний прийняти лікарняний до оплати повністю (включаючи дні після звільнення). Перші п’ять днів хвороби оплачуються за рахунок компанії, а з шостого дня — за рахунок Пенсійного фонду України. Важливо пам'ятати про технічні нюанси: електронний листок непрацездатності набуває статусу «готовий до сплати» лише через сім днів після дати його закриття. Тільки після зміни статусу в кабінеті страхувальника уповноважені особи мають 10 робочих днів для прийняття рішення про призначення допомоги та подання заяви-розрахунку до ПФУ. Таким чином, соціальні гарантії захищають працівника від фінансових втрат, навіть якщо він вирішив змінити місце роботи саме в період нездужання.
Оподаткування виплат звільненим особам та специфіка відображення у звітності
Коли нарахування лікарняних відбувається вже після фактичного розірвання трудового договору, бухгалтер стикається з особливим режимом оподаткування. Оскільки на момент проведення розрахунку підприємство та фізособа вже не перебувають у трудових відносинах, колишній роботодавець втрачає статус страхувальника щодо цієї особи. Це призводить до важливого наслідку: єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на такі суми не нараховується. Відповідно, у Додатку 1 до Податкового розрахунку такі виплати не відображаються, що є суттєвою відмінністю від стандартної процедури виплати діючим співробітникам. Однак відсутність ЄСВ не звільняє від обов’язку утримувати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір. Податковий кодекс України розглядає такі виплати не як заробітну плату, а як «інші оподатковувані доходи». У 2026 році ставка ПДФО залишається на рівні 18%, а військовий збір — 5%. У звітності за формою 4ДФ такі суми відображаються з ознакою доходу «127», на відміну від звичайної зарплатної ознаки «101».
Окремо варто розглянути випадки, коли лікарняний з’являється у кабінеті страхувальника вже після звільнення, хоча хвороба почалася після дати наказу. Наприклад, якщо працівника звільнено в лютому, а лікарняний відкрито 3 березня, такий листок оплаті не підлягає. Поява такого документа в системі часто зумовлена технічною затримкою оновлення реєстру застрахованих осіб, де колишній роботодавець все ще значиться як основний страхувальник. Втім, оскільки страховий випадок настав за межами терміну дії трудового договору, обов’язок оплати відсутній.
