ГУ ДФС в м.Києві в листі від 18.01.2017 р № 1018/10 / 26-15-12-04-18 роз'яснює, що при переході на загальну систему оподаткування зі сплати єдиного податку, звітний (податковий) період починається з першого числа місяця звітного кварталу, в якому платник переходить на загальну систему, і закінчується 31 грудня такого року.
Для обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток платник податків використовує дані бухобліку і фінзвітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ПКУ). Після переходу на загальну систему оподаткування господарські операції платника податків відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.
Щодо питання, як після переходу на загальну систему оподаткування відображати в бухгалтерському обліку доходи і витрати за операціями, здійсненими в період знаходження на єдиному податку, порадили звернутися до Мінфіну.
Якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ, а друга подія - після такої реєстрації, то податкове зобов'язання з ПДВ за такою операцією не нараховується, за умови , що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов'язання.
Якщо ж платник ПДВ застосовує касовий метод визначення податкових зобов'язань, то в разі надходження за фактом оплати поставлених товарів / послуг після його реєстрації платником ПДВ, він зобов'язаний задекларувати податкові зобов'язання з ПДВ та погасити їх у встановленому законодавством порядку.
Крім цього, звертається увага, на відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ особою, що підляає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, але не подала до контролюючого органу заяву (п. 183.10 ПКУ).
ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З НАДАННЯ ПОСЛУГ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ НА СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ У РАЗІ ЇХ ОПЛАТИ ПРИ ПЕРЕХОДІ НА ЗАГАЛЬНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ
Лист Головного управління ДФС у м. Києві від 18.01.2017 р. № 1018/10/26-15-12-04-18
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. XIV, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 297.1 ст. 297 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку звільняються, зокрема, від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.
Згідно з пп. 2) п. 292.1 ст. 292 ПКУ, доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Крім того, у відповідності до п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Таким чином, якщо кошти від зазначеної операції платником єдиного податку було отримано у IV кварталі 2016 року, то суб'єкт господарювання повинен включити таки суми до складу доходу платника єдиного податку відповідного податкового (звітного) періоду.
Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Враховуючи зазначене, у разі переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2017 року - звітний (податковий) період починається з першого числа місяця звітного кварталу, у якому платник переходить на загальну систему, та закінчується 31 грудня такого року.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.
Для обрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток платник податку використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Таким чином, починаючи з 01.01.2017 року, господарські операції платника податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.
Крім того, звертаємо увагу, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, а формування витрат - визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 N 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення N 375).
Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення N 375).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно з п. 52.5 ПКУ, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Таким чином, з питання відображення у бухгалтерському обліку доходів та витрат по операціях з надання послуг, оплата за якими отримана платником на загальній системі оподаткування, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Щодо виникнення об'єкту оподаткування ПДВ, слід зазначити, що згідно з п. 181.1 ст. 181 ПКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПКУ для цілей оподаткування згідно з розділом V Кодексу касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ. Враховуючи зазначене, якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платника ПДВ, то податкове зобов'язання з ПДВ за такою операцією не нараховується, за умови, що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов'язання.
Якщо ж платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкових зобов'язань, то уразі надходження за фактом оплати поставлених товарів/послуг після його реєстрації платником ПДВ, він зобов'язаний задекларувати податкові зобов'язання з ПДВ та погасити їх у встановленому законодавством порядку.
Крім цього, звертаємо увагу, якщо будь - яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ у випадках і в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, та не подала до контролюючого органу Заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування податку (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).
Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
Заступник начальника Е. М. Пруднікова
