Нормативно-правова база. Основні моменти
Робота за сумісництвом регулюється такими нормативно-правовими актами як постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43 (далі — Положення № 43). Сумісник – це працівник, який має основне місце роботи, де працює за трудовим договором, проте у вільний від основної роботи час, працює на іншій посаді даного підприємства або взагалі на іншому підприємстві. Згідно з Законом №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (а саме абз.1 ч.1 статті 22) всі страхові виплати, що виникають через тимчасову втрату працездатності, призначаються та будуть виплачуватись лише за основним місцем роботи. Однак є винятки та особливі ситуації, коли такі виплати можуть призначатись і виплачуватись за сумісництвом. До таких моментів належать (абз.2 ч.1 ст.22 Закону №1105):
- лікарняні (зокрема тимчасова непрацездатність для догляду за хворою дитиною);
- виплата допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами (тобто декретні) включаючи виплати ФОПам, які є фізичними особами-підприємцями, але одночасно працюють на іншій роботі на підставі трудового договору.
Які здійснюються виплати?
У Законі №1105 є одна умова, яка діє до 4 квітня 2025 року. На даний момент перші п’ять днів непрацездатності виплачуються і за основним місцем роботи і за сумісництвом, а от лікарняні за рахунок Фонду «або» за основним місцем роботи «або» за сумісництвом. Що зміниться з 4 квітня? Слово «або» замінюється на «та». Тобто, виплати з 6 дня лікарняного (за рахунок Фонду) будуть теж здійснюватись і за основним місцем роботи і за сумісництвом. І це правильно, адже страхові внески за найманого працівника сплачуються і за основним місцем роботи і за сумісництвом. Оплата лікарняних за основним місцем роботи і за сумісництвом має розраховуватись окремо, оскільки на різних посадах є різний графік роботи, посадовий оклад, тощо. Не можна відмовити суміснику в оплаті перших п’яти днів непрацездатності, навіть якщо він має призначену виплату за основним місцем роботи. Якщо в оплаті наступних днів лікарняного (з шостого дня і більше) було відмовлено на основній роботі, він може звернутись по виплату до роботодавця за сумісництвом. І така виплата може бути здійснена за сумісництвом, але якщо в оплаті з 6-го дня лікарняного було відмовлено на основній роботі і це має бути обов’язково затверджено на документальному рівні. Позиція Фонду з цього приводу базується на Листі ПФУ №2371 від 24.01.2023р. згідно з яким: виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності має першочергово здійснюватись за основним місцем роботи. І лише, якщо таке право не було реалізовано, виплату можна здійснити за сумісництвом. Звідси висновок: якщо працівник працює за сумісництвом на одній і тій же фірмі, то лікарняні будуть виплачуватись лише за основним місцем роботи (адже роботодавець один і той же).
