Визначення основних понять
Простій – це призупинення робіт на підприємстві через відсутність умов (технічних, організаційних, управлінських тощо), які необхідні для виконання роботи. Це трапилось, наприклад через обставини невідворотної сили або форс-мажорних обставин. Таке поняття зазначено в ч. 1 ст. 34 КЗпП. Такий простій може бути бути запроваджений на всьому підприємстві повністю або лише в деяких відділах та підрозділах. Простій може бути оголошений лише у тому випадку, якщо дійсно є важлива причина, яка спричинила неможливість працювати. Хоча в цьому питанні на законодавчому рівні є нюанс. Детально самі причини, що можуть спричинити простій ні в якому нормативно-правовому акті не зазначені. Щоб керівники установи могли запровадити простій, необхідно:
- скласти акт, в якому обов’язково потрібно зазначити причини, що стали причиною простою;
- видати наказ на запровадження простою.
Обов’язково потрібно ознайомити працівників з наказом та попередити їх про запровадження простою. Законодавчо не встановлено терміну, протягом якого потрібно це зробити, головне повідомити всіх ДО початку простою. Простій працівникам оплачується, адже він відбувся не з вини працівника. І оплата має здійснюватись не нижче 2/3 окладу.
Неповний робочий час також регулює Кодекс законів про працю (КЗпП). На законодавчому рівні встановлено, що працівник не може працювати більше 40 годин на тиждень. А от менша тривалість роботи може бути встановлена як за рішенням керівника, так і за бажанням працівника. Найманий працівник може відразу після прийняття на роботу почати працювати з неповним робочим часом або ж робітника може бути переведено на скорочену тривалість роботи, через певний час. Для цього має бути виданий наказ, в якому будуть зазначені ключові моменти. Часто сам працівник бажає перейти на неповний робочий час. Для цього він повинен написати заяву, в якій має бути вказана причина. Наприклад, робітник має додаткову роботу і бажає узгоджувати графіки, або йому потрібен час, щоб узгоджувати свої соціально-побутові питання тощо. Оплата праці за таких умов, буде здійснюватись пропорційно відпрацьованому часу.
Вплив специфічних умов праці на страховий стаж
Позиція Пенсійного Фонду України відома: страховий стаж робітника прямо залежить від страхових внесків, які за нього сплачуються. Тобто, щоб цілий місяць повністю був зарахований до страхового стажу працівника, роботодавець має сплатити за нього єдиний соціальний внесок 22% від розміру мінімальної заробітної плати (8000 х 22% = 1760 грн). Якщо відповідно до відпрацьованого часу ЄСВ виходить нижче за мінімальне, потрібно зробити донарахування заробітної плати до розміру мінімальної та сплатити ЄСВ в повному обсязі. Лише в такому випадку працівнику буде зарахований цілий місяць в страховий стаж. В протилежному випадку страховий стаж буде зарахований пропорційно розміру сплаченого єдиного соціального внеску.
