Повернення до 1095 днів: що означає завершення перехідного періоду для податкових перевірок
Починаючи з 1 серпня 2026 року, український бізнес остаточно попрощався з наслідками тривалих «ковідно-воєнних» заморожувань. Згідно із Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ, завершився трирічний перехідний цикл, який утворився після відновлення перебігу строків давності (пункти 52-2 та 69.9 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Горизонт податкового контролю для більшості перевірок остаточно повернувся до класичного формату — 1095 днів.
Що це на практиці означає для підприємств та фізичних осіб-підприємців? Податкові органи остаточно втрачають законне право призначати та проводити ревізії за так звані «законсервовані» періоди 2020–2022 років. Усі ці проміжки часу більше не можуть бути об'єктом пильної уваги контролерів за стандартними правилами ст. 102 ПКУ.
Якщо проаналізувати дозволене трирічне вікно перевірок після 1 серпня 2026 року, то до зони ризику потрапляють:
- Річна звітність: показники за 2023, 2024 та 2025 роки.
- Квартальна звітність: починаючи з другого, третього та четвертого кварталів 2023 року, весь масив 2024–2025 років, а також перша половина (I та II квартали) 2026 року.
- Місячна звітність: усі податкові періоди з липня 2023 року по червень 2026-го включно (а також липень 2026 року, адже граничні терміни звітування за нього припадають якраз на серпень).
Водночас експерти радять не розслаблятися, адже існує низка законодавчих винятків. Зокрема, для сфер трансфертного ціноутворення (ТЦО) та контрольованих іноземних компаній (КІК) базовий часовий ліміт становить 2555 днів. Для них шлейф перевірок тягтиметься значно довше. Крім того, будь-яке подання уточнюючого розрахунку повністю обнуляє попередній термін та запускає новий 1095-денний відлік, проте виключно для тих рядків і показників, які підлягали коригуванню. Якщо ж декларація за певний період узагалі не подавалася, ДПС здобуває право нарахувати зобов'язання без жодних часових обмежень.
Специфічні винятки та критична пастка: чому не можна знищувати первинні документи
Попри те, що звичайні податкові періоди 2020–2022 років стали недосяжними для інспекторів з погляду нарахування податків, українські підприємці стикаються з іншою, не менш важливою вимогою — обов'язком зберігати первинну документацію. Тут криється серйозна пастка, у яку ризикують потрапити неуважні бухгалтери та керівники компаній.
Нагадаємо, що завдяки Закону України від 20.03.2023 № 2970-ІX (який імплементує міжнародний стандарт автоматичного обміну інформацією), ст. 44 Податкового кодексу зазнала суттєвих змін. Термін зберігання первинних документів, регістрів та іншої бухгалтерської документації, потрібної для обчислення податків, було офіційно збільшено з 3 років (1095 днів) до 5 років (1825 днів).
Звідси випливає важливий практичний висновок:
- Навіть якщо строк давності для ревізії конкретного податкового періоду (наприклад, 2021 чи 2022 року) вже сплив, бізнес не має жодного законного права знищувати первинні документи за ці роки.
- Первинку потрібно тримати в архіві щонайменше п’ять повних років від дня подання відповідної податкової звітності.
- Якщо підприємство вирішить, що «терміни минули, можна позбутися паперів», і знищить документи 2021–2022 років, воно неминуче отримає суворі штрафні санкції за незабезпечення належного зберігання документації (наприклад, під час перевірки суміжних поточних періодів або за окремими запитами податківців).
Окрему увагу слід приділяти зарплатним податкам та ЄСВ. Що стосується перевірок правильності нарахування єдиного соціального внеску, то строки давності для них наразі взагалі не передбачені профільним Законом № 2464-VI. Що ж до ПДФО та військового збору, то хоч тут і діють загальні строки, контроль за ними залишається надзвичайно пильним через соціальний характер виплат. Окремим пунктом є кримінальні провадження: строки давності втрачають силу виключно в разі наявності обвинувального вироку суду у справі про умисне ухилення від сплати податків. Просте відкриття кримінальної справи без остаточного рішення суду не скасовує норм ст. 102 ПКУ.
