Особливості оподаткування імпорту, визначення бази та ставок податку
Переміщення товарів через митний кордон України автоматично стає об'єктом оподаткування податком на додану вартість, незалежно від того, чи має статус платника ПДВ сам суб'єкт господарювання, який здійснює ввезення. Згідно з податковим законодавством, податкові зобов'язання з ввізного ПДВ виникають безпосередньо в день подання митної декларації (МД) для оформлення. При цьому фактична сплата податку має бути здійснена не пізніше дня подання документа на митницю.
Якщо імпорт оформлюється із залученням митного брокера за договором доручення, кошти для перерахування податкових зобов'язань мають надійти на рахунок брокера завчасно, до початку процедури розмитнення. Податкові органи зазвичай наполягають на цій вимозі, і недотримання строків може завадити підприємству правомірно включити суму ПДВ до складу податкового кредиту.
Базою для нарахування ПДВ при ввезенні слугує договірна вартість товару, проте вона не може бути нижчою за митну вартість, визначену відповідно до митних правил, з урахуванням сум ввізного мита та акцизного збору. Для переведення іноземної валюти у гривневий еквівалент застосовується офіційний курс Національного банку України, актуальний на дату подання митної декларації.
Щодо ставок ПДВ при імпорті, то за загальним правилом застосовується ставка 20%. Понижена ставка 7% діє виключно для імпорту дозволених в Україні лікарських засобів та медичних виробів, які відповідають профільним державним реєстрам та технічним регламентам. Ввезення решти продукції за відсутності спеціальних пільг оподатковується за стандартною ставкою. Звільнення від оподаткування поширюється лише на категорії товарів, прямо передбачені нормами Податкового кодексу, із обов'язковим зазначенням відповідного коду пільги у митній декларації.
Формування податкового кредиту, вплив на реєстраційний ліміт та компенсаційні зобов'язання
Головною підставою для відображення «імпортного» податкового кредиту є належним чином оформлена митна декларація та підтвердження фактичної сплати ПДВ на митниці. Відобразити суму в податковій звітності слід у періоді здійснення операції та оформлення МД, вносячи дані до відповідних рядків декларації залежно від застосованої ставки податку. Відкладати це право на майбутні періоди не дозволяється загальними правилами, проте у разі пропуску терміну підприємство може скористатися процедурою уточнення показників через подання уточнюючого розрахунку.
Сплачена на митниці сума ПДВ має важливу перевагу — вона автоматично збільшує реєстраційний ліміт платника в системі електронного адміністрування (показник суми мита). Для успішного зарахування цього показника в декларації та реєстраційній системі вкрай важливо, щоб у графі «В» митної декларації були безпомилково зазначені реквізити та податковий номер імпортера, який претендує на податковий кредит. Якщо вартість товарів у подальшому коригується на підставі листків коригування, зміни в податковому кредиті відображаються у періоді оформлення таких документів.
Подальша доля сформованого податкового кредиту залежить від напряму використання імпортованих цінностей. Якщо товари залучаються в оподатковуваних господарських операціях межах підприємницької діяльності, жодних додаткових коригувань робити не потрібно.
Однак якщо імпортоване майно спрямовується на використання в незвітних чи неоподатковуваних операціях, а також поза межами господарської діяльності підприємства, імпортер зобов'язаний нарахувати компенсуючі податкові зобов'язання. Такі зобов'язання нараховуються відповідно до вимог податкового законодавства за тією самою ставкою, за якою формувався початковий податковий кредит під час перетину кордону.
