Поняття ліквідаційної вартості та нормативне регулювання в державному секторі
Облік основних засобів у бюджетній сфері спирається на чітку законодавчу базу, серед якої ключове місце займає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів від 12.10.2010 № 1202 (НП(с)БОДС 121). Додаткові практичні вказівки містяться в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 № 11.
Відповідно до зазначених норм, ліквідаційна вартість є прогнозною сумою коштів або справедливою вартістю інших активів, яку установа розраховує отримати від продажу чи ліквідації необоротних активів після завершення терміну їх експлуатації, за вирахуванням витрат, пов’язаних із цим процесом.
Балансова вартість, яка амортизується, визначається як різниця між первісною або переоціненою вартістю об'єкта та його ліквідаційною вартістю. Первісна вартість своєю чергою є історичною фактичною вартістю майна у сумі грошових виплат чи еквівалентів, переданих для придбання або створення активу.
На щомісячне нарахування амортизації ліквідаційна вартість безпосередньо не впливає. Проте, якщо ліквідаційна вартість дорівнює балансовій або перевищує її, нарахування амортизації припиняється (дорівнює нулю). Якщо ж ліквідаційна вартість стає меншою за балансову, амортизаційні нарахування відновлюються з місяця, що настає за місяцем зміни цієї оцінки.
Порядок визначення ліквідаційної вартості обов'язково закріплюється у внутрішньому наказі про організацію бухобліку. У цьому документі прописують повноваження комісії бюджетної установи, строки та процедуру проведення оцінки, порядок оформлення рішень (акти, протоколи), ступінь їх затвердження керівником, а також регламент передачі документації до бухгалтерії.
Комісія зобов'язана визначати або переглядати ліквідаційну вартість у таких випадках:
- під час первинного введення об’єкта основних засобів в експлуатацію;
- при нульовій залишковій вартості об'єкта, який продовжує успішно функціонувати;
- за результатами щорічного перегляду наприкінці року через зміни очікуваних економічних вигод.
Зміни ліквідаційної вартості обов'язково відображаються як коригування облікових оцінок згідно з вимогами НП(с)БОДС 125 «Зміни облікових оцінок».
Особливості обліку, нульова вартість та практичні приклади проведення операцій
На практиці ліквідаційна вартість основних засобів дуже часто встановлюється на нульовому рівні. Це пояснюється тим, що під час введення активу в експлуатацію комісія об’єктивно не може точно спрогнозувати фінансовий результат від його ліквідації в майбутньому. Крім того, нульове значення застосовується, якщо витрати на демонтаж, реалізацію чи утилізацію перевищують очікувані надходження від продажу активу.
Водночас повна амортизація об'єкта та нульова залишкова вартість не є підставою для його автоматичного списання, якщо майно придатне для подальшого використання. Більше того, для активів, що продовжують експлуатуватися при нульовій залишковій вартості, законодавство вимагає обов'язкового визначення ліквідаційної вартості.
Якщо за рішенням комісії ліквідаційна вартість встановлюється більшою за нуль, бухгалтер збільшує на цю суму первісну вартість основного засобу. При цьому вартість, що амортизується, дорівнюватиме нулю, і додаткове нарахування зносу не проводиться. Важливо пам'ятати, що встановлення або зміна ліквідаційної вартості не прирівнюється до переоцінки об'єкта.
Протягом життєвого циклу активу ліквідаційна вартість може переглядатися під впливом таких факторів:
- значне інфляційне зростання цін на ринку;
- проведення модернізації, реконструкції чи дообладнання;
- часткова втрата первісної корисності.
Типовим прикладом є ситуація, коли об'єкт повністю амортизовано, але установа планує його подальшу експлуатацію, а комісія визначає нову ліквідаційну вартість більшу за нуль. У такому разі бухгалтер робить проведення за дебетом рахунку 10 та кредитом субрахунку 5111, збільшуючи первісну вартість об'єкта та внесений капітал. Подібні операції повністю відповідають положенням Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Мінфіну від 29.12.2015 № 1219.
