Законодавчі підстави та алгоритм визначення права на індексацію у 2026 році
Порядок проведення індексації грошових доходів у 2026 році визначається статтею 41 Закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX. Ця норма встановлює фундаментальне правило: обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для індексації має здійснюватися наростаючим підсумком, починаючи з січня 2026 року. Для всіх суб'єктів господарювання це означає повне «обнулення» попередніх нарахувань: сума індексації, що накопичилася станом на грудень 2025 року, у січні 2026 року офіційно не нараховується. Січень 2026 року автоматично стає точкою відліку (базовим місяцем), де значення ІСЦ дорівнює 100%, незалежно від фактичної інфляції в цьому місяці. Відповідно до Порядку № 1078, розрахунок індексу для подальших виплат починається з місяця, наступного за базовим, тобто першим реальним показником для обчислень стане лютий 2026 року. Обов'язок індексувати зарплату виникає лише тоді, коли величина ІСЦ наростаючим підсумком перевищить поріг у 103%. Оскільки дані про інфляцію за лютий публікуються Держстатом до 10 березня, а право на індексацію реалізується через місяць після публікації індексу, найранішим терміном появи виплат може бути квітень 2026 року. Це станеться лише за умови, що лютневий індекс інфляції перевищить 103%. Якщо ж інфляція за лютий буде нижчою, бухгалтеру доведеться чекати на дані за березень, перемножувати їх із лютневим показником і перевіряти перевищення порога вже для травневих виплат. Таким чином, у лютому та березні 2026 року індексація гарантовано відсутня. Важливо також розуміти роль місяця підвищення окладів: якщо підприємство підняло ставки у січні, він залишається базовим. Проте якщо підвищення відбудеться у березні, то саме березень стане новою точкою відліку, а розрахунок ІСЦ почнеться з квітня, що відсуне індексацію на літо.
Стратегії для комерційного сектору: локальне регулювання та альтернативи «обнуленню»
Незважаючи на вимогу Закону про бюджет щодо «обнулення», комерційні підприємства мають право ігнорувати скасування грудневої індексації та продовжувати виплати працівникам. Така позиція базується на статті 9-1 КЗпП України, яка дозволяє роботодавцям встановлювати додаткові трудові пільги за рахунок власних коштів. Покращення умов оплати праці ніколи не розцінюється як порушення, що підтверджується і роз'ясненнями Мінсоцполітики. Проте для легалізації такого рішення важливо закріпити механізм «безперервної» індексації у локальних актах підприємства, наприклад, у Положенні про індексацію, що є додатком до колективного договору. Важливо, щоб внутрішні норми не були гіршими за державні стандарти: ви можете платити більше, але не менше, ніж вимагає закон при перевищенні порога 103%. Якщо бізнес обирає шлях ігнорування «обнулення», бухгалтеру слід готуватися до ручних розрахунків. Альтернативним і часто раціональнішим шляхом є заміна прямої індексації плановим підвищенням посадових окладів. Наприклад, якщо працівник мав би отримати 200 грн індексації у січні, роботодавець може збільшити його оклад на 300 грн. У цьому сценарії виконуються дві задачі: січень стає базовим місяцем для державних розрахунків, а реальний дохід працівника зростає, що знімає соціальну напругу. Такий підхід фінансово виправданий, оскільки підвищення окладу на суму, що перевищує потенційну індексацію, нівелює право на неї до моменту наступного стрибка цін. Отже, у 2026 році роботодавець має вибір: або суворо чекати на квітневу інфляцію, або взяти ініціативу у свої руки через локальне нормотворення чи підвищення зарплат, забезпечуючи лояльність персоналу.
