Податкові різниці

Основні поняття податкових різниць та де вони виникають

Податкові різниці – це сума (коригування) на яку збільшиться або зменшиться фінансовий результат (ФР) суб’єкта господарювання до оподаткування, який визначається правилами НП(С)БО (МСФЗ), коли суб’єкт господарювання розраховує об’єкт оподаткування податком на прибуток (пп.134.1.1 Податкового Кодексу України). Також в Податковому Кодексі зазначений повний перелік таких коригувань, які треба зробити. Фінансовий результат беруть зі Звіту про фінансові результати. Або, якщо фірма працює за МСФЗ, то ФР береться зі Звіту про прибутки та збитки. Податкові різниці є частиною розрахунку податку за прибуток. Відповідно до цього суб’єкти господарювання, що діють на спрощеній системі оподаткування не можуть їх мати, адже податкові різниці є тільки у тих фірм, які є платниками податку на прибуток. Відображати податкові різниці потрібно в Додатку РІ Податкової декларації з податку на прибуток. Саме в цьому додатку мають бути зазначені такі дані:

1. сума податкових різниць, які збільшують фінансовий результат;
2. сума податкових різниць, які будуть зменшувати фінансовий результат;
3. кінцевий результат (це різниця між тими податковими різницями, що збільшують ФР і тими, що зменшують).

Цей кінцевий результат буде переноситись до рядка 03 РІ декларації. Тоді буду розраховуватись об’єкт оподаткування за такою формулою:

Податкові різниці потрібні для того, щоб правильно скоригувати фінансовий результат (прибуток або збиток) порівняно з бухгалтерськими правилами. Наприклад, завдяки податковим різницям можна усунути вплив на фінансовий результат деяких операцій (зазвичай, це стосується амортизації основних засобів, які підприємство вже не використовує в своїй діяльності). Також податкові різниці дозволяють зменшити фінансовий результат на збитки минулих років. 

Які є податкові різниці та хто їх застосовує?

Є два типи платників податку на прибуток за обсягом річного доходу (пп.134.1.1 Податкового Кодексу) – це «великодоходники», обсяг річного доходу яких більше сорока мільйонів гривень, та «малодоходники», обсяг річного доходу яких менше 40 мільйонів гривень. Три види податкових різниць застосовують великодоходники і не застосовують малодоходники – це амортизація необоротних активів, формування резервів (забезпечень) та здійснення фінансових операцій (ст.140 Податкового Кодексу). Обов’язковими для всіх є застосування таких податкових різниць:

1. податкові збитки минулих років;
2. різниці за договорами довгострокового користування;
3. різниці на суму бюджетних грантів;
4. тимчасові різниці;

Застосування податкових різниць є обов’язковим і великодоходники не можуть їх уникнути взагалі. Їх можна зменшити, наприклад мінімальними строками корисного користування основних засобів або вартісною межею МНМА. Відповідно Додаток РІ завжди буде заповненим. Або може бути ситуація, коли додаткові податкові різниці дорівнюють мінусовим. Тоді сумарне значення податкових різниць буде нуль.