ДФС в листі від 06.02.2017р № 2103/6/99-99-15-03-02-15 інформує, що якщо підприємством здійснюється списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, понад норми природного убутку, така продукція не може бути використана в рамках господарської діяльності підприємства.
При цьому якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то підприємство повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарів (сировини).
У разі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, в межах норм природного убутку, і якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов’язання з ПДВ підприємством не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається в вартість іншої готової продукції. У разі недотримання цієї умови за такими товарами визначаються податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 ПКУ.
ПРО РОЗГЛЯД ЛИСТА
Лист Державної фіскальної служби України від 06.02.2017 р. № 2103/6/99-99-15-03-02-15
Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо порядку нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операцій зі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, в межах норм природного убутку та понад такі норми та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
З метою застосування пункту 198.5 статті 198 ПКУ податкові зобов’язання визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:
- придбаними для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;
- придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Враховуючи викладене, у разі якщо підприємством здійснюється списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, понад норми природного убутку, така продукція не може бути використана у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, то підприємство повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів (сировини).
У разі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, у межах норм її природного убутку, та якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов’язання з ПДВ підприємством не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості іншої готової продукції. У разі недотримання цієї умови за такими товарами визначаються податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ. Водночас повідомляємо, що при здійсненні своєї господарської діяльності, у тому числі при визначенні норм природного убутку продукції, суб’єкти господарювання повинні керуватися чинним законодавством України.
При цьому регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), тому з питання визначення первинних документів, які мають підтверджувати втрати при транспортуванні продукції, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
В. о. заступника Голови М. В. Продан