Сутність мінімального податкового зобов’язання та пільги в умовах воєнного стану
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) стало одним із ключових елементів податкової реформи в аграрному секторі України. Його запровадження спрямоване на детінізацію використання сільськогосподарських земель, забезпечення справедливого податкового навантаження та мінімального рівня надходжень до бюджету від усіх землекористувачів.
Відповідно до пп. 14.1.114-2 Податкового кодексу України, МПЗ — це мінімальна сума податків, зборів та інших обов’язкових платежів, яку власник або користувач сільськогосподарської землі повинен сплатити протягом року. Механізм МПЗ базується на принципі порівняння. Якщо сума фактично сплачених податків від діяльності, пов’язаної з використанням землі та реалізацією сільгосппродукції, є меншою за розраховане МПЗ, платник повинен доплатити різницю до бюджету. Якщо ж фактичні податкові платежі перевищують мінімальний показник, додаткові нарахування не здійснюються.
Коло платників МПЗ є досить широким. До нього належать юридичні особи та фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, фермерські господарства, платники єдиного податку другої, третьої та четвертої груп, а також фізичні особи, які володіють або користуються сільськогосподарськими угіддями та не передали їх в офіційну оренду іншим особам. Водночас законодавство передбачає випадки, коли МПЗ не визначається. Відповідно до п. 38-1.2 ПКУ, звільнення поширюється на земельні ділянки дачних і садівничих кооперативів, а також землі, набуті у власність їхніми членами. Не нараховується МПЗ і щодо земель державного та комунального запасу, а також невитребуваних паїв, які перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування, якщо вони не передані в оренду. Окрему категорію становлять території зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для таких земель МПЗ також не визначається. Крім того, пільга поширюється на сільськогосподарські угіддя фізичних осіб, які станом на 1 січня звітного року розташовані в межах населених пунктів.
Особливого значення в умовах воєнного стану набули норми щодо земель, які перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або визнані потенційно замінованими. За період, коли щодо таких ділянок не справляється плата за землю чи єдиний податок четвертої групи, МПЗ також не нараховується. Це дозволяє частково зменшити фінансовий тиск на аграріїв, діяльність яких постраждала через бойові дії або мінну небезпеку.
Методика розрахунку МПЗ та застосування воєнного коефіцієнта
Розрахунок МПЗ здійснюється окремо щодо кожної земельної ділянки та залежить від наявності нормативної грошової оцінки (НГО). Якщо НГО проведена, використовується формула:
МПЗ = НГОд × К × М / 12,
де НГОд — індексована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, К — встановлений коефіцієнт, М — кількість місяців володіння або користування землею у звітному році.
У разі відсутності НГО конкретної земельної ділянки застосовується інша формула:
МПЗ = НГО × S × К × М / 12,
де НГО — нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі по відповідній області, S — площа земельної ділянки в гектарах.
Важливо враховувати особливості застосування коефіцієнта «К» у період дії воєнного стану. Відповідно до п. 67-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, починаючи з розрахунків за 2025 рік і до завершення або скасування воєнного стану, замість стандартного коефіцієнта 0,05 застосовується підвищене значення — 0,057. Зміна коефіцієнта безпосередньо впливає на підсумкову суму МПЗ, яка формується шляхом додавання показників по кожній земельній ділянці. Тому агровиробникам важливо правильно враховувати індексацію НГО, строки фактичного користування землею та воєнні податкові пільги. Це дозволяє уникнути помилок під час заповнення додатка МПЗ до податкової декларації, а також штрафів і пені з боку контролюючих органів.
