Мінсоцполітики в листі від 07.12.2016р № 731/13/116-16 звертає увагу на порядок заміни частини відпустки грошовою компенсацією і нагадує, що відповідно до ст. 2 Закону України від 15.11.96р № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон про відпустки) замінювати відпустку грошовою компенсацією заборонено, крім випадків, передбачених ст. 24 даного закону.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів.
Таким чином, якщо, наприклад, тривалість щорічної відпустки працівника становить 31 календарний день (24 – щорічна основна відпустка і 7 – щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день), то за умови використання працівником 24 календарних днів відпустки, за 7 календарних днів він може отримати грошову компенсацію.
На думку Мінсоцполітики, в заяві працівника про надання 24 календарних днів щорічної відпустки може бути також вказане прохання про виплату йому грошової компенсації за частину відпустки – 7 календарних днів. Причому така виплата може бути проведена як одночасно з оплатою відпустки, так і відразу після використання такої відпустки.
Лист Міністерства соціальної політики України від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення і в межах компетенції повідомляється.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) право на відпустки забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Тобто за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік йому може бути виплачена грошова компенсація. Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника складає 31 календарний день (24 к. д. – щорічна основна відпустка і 7 к. д. – щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік 24 календарних днів, за 7 днів він може отримати компенсацію.
На нашу думку, на підставі відповідної заяви працівника в наказі про надання 24 календарних днів щорічної відпустки може бути також передбачено виплату грошової компенсації за решту днів цієї відпустки, одночасно з оплатою наданих днів або відразу після їх використання.
Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенко