ГУ ДФС в Тернопільській області повідомляє, що згідно з п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2 ст. 80 ПКУ встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави, як виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ (п. п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).
Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у п. п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПКУ).
При цьому згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, при здійсненні фактичних перевірок контролюючі органи мають право перевіряти періоди, які вже були перевірені за наявності законодавчо визначених підстав для такої перевірки.
При цьому, платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки.